Казка для  знииження страху, підвищення впевненості у собі, подолання тривожності

Казка «Як кенгуру став самостійним»

Мета: зняття тривожності, пов’язаної з самотністю. Страх розлуки з мамою («Не йди. Я боюсь сам!»).

Жила-була велика мама-Кенгуру. І одного разу вона стала найщасливішою Кенгуру на світі, тому що у неї народилось маленьке Кенгурятко. Спочатку воно було слабким, і мама носила його в сумці на животі. Там, в маминій сумочці, Кенгурятку було дуже затишно і зовсім не страшно. Коли він хотів пити, мама поїла смачним молоком, а коли хотів поїсти мама-Кенгуру годувала його кашкою з ложечки. Потім Кенгурятко засинало, і мама могла поприбирати в хаті та приготувати їжу.

Але інколи Кенгурятко просиналось і не бачило біля себе мами. Тоді воно починало голосно плакати і кричати до тих пір, поки мама не приходила до нього і не клала знову в сумочку. Одного разу, коли Кенгурятко знову заплакало, мама хотіла покласти його в сумочку, але в сумці виявилось дуже тісно і ніжки Кенгурятка не поміщались. Воно злякалося і заплакало ще сильніше: воно дуже боялося, що мама піде і залишить його самого. Тоді він зі всіх сил зігнувся, піджав колінця і проліз в сумочку.

Ввечері вони з мамою пішли в гості. Там були ще діти, вони гралися і веселились, кликали Кенгурятко до себе, але він боявся іти від мами, хоч йому і хотілось погратись з іншими, він весь час просидів з мамою. Весь вечір до них підходили дорослі і запитували, чому таке велике Кенгурятко боїться залишити маму і піти погратися з іншими дітьми. Тоді він зовсім злякався і сховався в сумочку так, що навіть голови не було видно.

День за днем в маминій сумочці ставало все тісніше і незручно. Кенгурятку дуже хотілося побігати по зеленій галявині біля дому, погратися з сусідніми дітками, але так страшно було іти від мами.         Одного разу мама-Кенгуру пішла до магазину. Кенгурятко прокинулось, побачило, що воно саме, і заплакало. Так воно плакало і плакало, а мама все не приходила.

Раптом він побачив сусідніх хлопчиків, які гралися і весело сміялись. Кенгурятко перестав плакати і вирішив, що теж зможе сам, без мами вмитись, вдягнутись і піти до діток. Так він і зробив. Діти з радістю прийняли його до себе в гру, і він веселився разом з ними. А скоро прийшла мама і похвалила його, що він такий сміливий і самостійний.

Тепер мама може кожен ранок ходити на роботу і в магазин – адже Кенгурятко уже зовсім не боїться залишатись один, без мами. Він знає, що вдень мама повинна бути на роботі, а ввечері вона обов’язково прийде додому, до свого улюбленого Кенгурятка.