Ляпаси викликають страх, а страх робить нас дурнішими. Дехто з батьків скаже: "але це є найбільш результативно" Тоді у мене уточнююче запитання :"Результативно для кого? Для Вас, мої дорогі і мудрі батьки, дієво, а для Вашої дитини?.. Думаю ... НІ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! і ОСЬ ЧОМУ.

Звичайно, ляпаси стримують дітей від певних неправильних дій під важким тягарем - СТРАХОМ, але не вчать правильної поведінки. Побита дитина підкорюється, принаймні перестає поводитись «нечемно» на даний момент, але не вчиться , як треба поводитись правильно надалі. Вона запам’ятовує,що дорослі досягають своєї мети силою або правий той, хто сильніший. А отже, кожний сильніший може мене бити чи якось до мене зневажливо ставитись.

Дитина у душі почувається  пригніченою, її гідність принижена. Пережиті почуттяі, емоції залишаються в ній ще довго після того, як щока перестає пекти, зникають червоні сліди після удару і сідниці перестають боліти.

Побита дитина зазнає кривди від  найближчих, тих, кому найбільше довіряє і на кого покладається найбільше  в світі. Тому вона вважає себе поганою і  непотрібною. Бо  з  якої ще причини мама з  татом так до неї ставляться?

Через якийсь час дитина стає байдужою до ляпасів та  побиття, це її «захисна реакція», бо інакше вона б не  витримала почуття приниження.

Шльопання, штурхання, удари, ляпаси  по обличчю, а  також принизливі зауваження та обзивання часто  супроводжують дитину з дня у день. Тоді вона  може визнати насильство нормальною формою   поведінки серед людей і в майбутньому застосовуватиме його у своєму оточенні, в тому числі до своїх дітей