Самооцінка

Самооцінка

Що таке самооцінка?

Це оцінювання ДИТИНОЮ самої себе, своїх можливостей, ставлення до себе. І складається таке ставлення, як мозаїка, з безлічі окремих частинок. Наприклад, як дитина оцінює свою зовнішність? Вона вважає себе гарною, негарною, такою, як усі. Що їй про це кажуть батьки? Як вона виконує певну справу? Чи дозволяють їй це робити оточуючі? і т.д.

Якщо запитати дитину, наскільки вона розумна, то почуєте, як вона оцінює власний інтелектуальний потенціал. Залежно від того, як часто і щиро ви дитину підбадьорюєте й підтримуєте, в неї формується висока або низька самооцінка.

Коли може виникнути низька самооцінка?

Коли ви часто сварите малюка, коли він відчуває, що чомусь не виправдовує ваші очікування. Коли ви порівнюєте його з іншими дітьми не на його користь : «Ось Мишко добре їсть! А ти сидиш третю годину над тарілкою…». А після порівняння себе з дорослими малюк і зовсім засмучується. Коли ви не дозволяєте йому щось робити без грунтовних пояснень або робите це за нього. Коли Ви байдуже ставитесь або насміхаєтесь з його власних витворів (малюнки, ліпка тощо). Коли Ви утруднюєте, уповільнюєте, паралізуєте його розвиток. Коли Ви не вірите малюку, що в нього це вийде.Коли Ви насміхаєтесь з його фраз, думок, досягнень. Коли Ви залякуєте його, погрожуєте, примушуєте. Коли порушуєте границі особистості своєї дитини ( наприклад, віддай конструктор Васі).

До чого може призвести занижена самооцінка в майбутньому?

До того, наприклад, що вона ваша дитина буде поступатися всім, не зможе відстояти свою точку зору. Їй буде складно налагоджувати взаємини з людьми, спілкуватися з позиції впевненої в собі людини. Вона буде відчувати себе гіршою за інших... Багато інших труднощів чекатимуть її у майбутньому.

А якщо дитину весь час хвалити й говорити,що вона гарна, чи не стане її самооцінка занадто високою?

Хвалити потрібно тільки за те, що дитина зробила щось самостійно, за добрий вчинок… І ніхто не говорить, що не варто звертати уваги на погану поведінку. Однак, не можна принижувати дитину, карати її фізично. Так як і кожний дорослий потребує дитина потребує поваги з боку батьків. Діти які постійно зазнають приниження та фізичного покарання від батьків, виростуть скоріше агресивними або невпевненими в собі, ніж самодостатніми.

А якщо все ж таки самооцінка у дитини висока й навіть занадто?

Найчастіше можна побачити дітей із високою самооцінкою в родинах, де дитина єдина, і все крутиться довкола неї. Можна, звичайно, припустити, що така дитина виросте лідером… Але в житті все виявляється не так, тому що ця дитина, потрапивши в дитячій колектив, отримує адекватну оцінку своїх якостей, і виникає стрес. «Виявляється, я не най–най…», – думає маля.

Малюк повинен відчувати, що його люблять, що він потрібний своїм батькам, що вони люблять його не залежно ні від чого. Тоді він і сам до себе ставитиметься добре.

Що робити батькам, аби самооцінка дитини була адекватною?

– Не порівнювати дитину з іншими дітьми.

– Не сварити і не карати фізично.

– Частіше хвалити (за справу).

– Говорити про те, як ви її любите, й доводити свою любов реальними справами.

– Підтримувати малюка, якщо в нього щось не виходить, або він почав нову справу.

– Уникати фраз: «Ти робиш» усе неправильно, «У тебе не виходить» тощо.