http://<a href="http://depositfiles.com/files/3ns95s90w">http://depositfiles.com/files/3ns95s90w</a>

Проблема патріотичного виховання як соціального явища цікавила людей з давніх часів та особливо актуальною є на сьогодні. Поняття "патріотизм", "патріотичне виховання" розглядаються як у педагогічних, так і у психологічних та філософських дослідженнях. Педагогіка вивчає процес формування патріотизму як цілеспрямовану дію педагогів щодо формування патріотичних почуттів. У філософії патріотизм розглядається як явище, якість особистості. Психологія вивчає механізми інтеріоризації тих соціальних процесів та явищ, які впливають на формування патріотичних рис особистості.

Сьогодні ми визначимо детермінанти внутрішнього розвитку особистості дошкільника та зовнішніх факторів, що впливають на становлення патріотичної свідомості.
     До внутрішніх умов ми будемо відносити той потенціал, з яким дитина приходить у світ і який проявляється з перших років життя у її нахилах та інтересах. Надалі цей потенціал закріплюється у рисах характеру, життєвих цінностях, принципах і смислах життя. До зовнішніх умов впливу мікрофакторів соціалізації відносимо особливості сімейного виховання, події дитинства, специфіку спілкування з дорослими, наявність прикладів для наслідування, особливості навчання [10, с 46].

З перших років життя батьки стають для малюка першим ідеалом для наслідування, а сімейні цінності - першим ціннісним орієнтиром. Дитина уважно спостерігає за поведінкою батьків, їх способами спілкування, намагається наслідувати ходу, інтонації голосу тощо [10, с 50]. Тому вихователь має застосовувати такі напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

• ознайомлення батьків з роботою дошкільного навчального закладу з питань патріотичного виховання;

• залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній;

• організація різноманітних заходів за участю батьків;

• ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

Важливу роль у керуванні розвитком особистості відіграє і колектив. Колективне життя стає джерелом позитивних і негативних переживань його членів і має важливе значення для формування морального досвіду, самосвідомості під час засвоєння підростаючою особистістю суспільних моральних норм і перетворення їх у внутрішні регулятори поведінки, що стають звичними і здійснюються без зайвих вольових зусиль. Але, безумовно, розвитку моральних почуттів сприяє особистість вихователя.       Ми погоджуємося з думками П. Ігнатенко, В. Поплужного, Н. Косарєвої, Л. Крицької - якщо вихователь сам не є патріотом своєї Батьківщини, це негативно впливає на становлення патріотичних якостей вихованців.

Таким чином, виховання - процес, що відбувається не тільки в педагогічно організованому середовищі, але і в середовищі спеціально не організованому. Отже, виховує людину буквально все, що її оточує. Однак цілеспрямоване виховання передбачає, по-перше, створення спеціальних умов і методів впливу на людину, і, по-друге, використання у виховних цілях неорганізованого середовища та протидії її можливому негативному впливу.
         Зважаючи на те, що в період дошкільного дитинства закладаються основи свідомості й самосвідомості, а також ті риси характеру, які й визначатимуть особистість, цей вік має виключне значення для патріотичного виховання. На думку вчених, уже наприкінці дошкільного віку дитина здатна усвідомлювати і себе саму, і те місце. яке вона на цей час займатиме в житті. Цей період становлення особистості має свої потенційні можливості для формування вищих моральних почуттів, до яких відноситься почуття патріотизму. Для того, щоб визначити специфіку процесу формування у дітей любові до Батьківщини, необхідно визначитися у природі самого почуття патріотизму, зокрема на основі яких почуттів воно формується або, точніше, без якої емоційно-пізнавальної основи воно не може з'явитися. Саме в цей період становлення особистості, коли формуються основи характеру, ставлення до навколишнього світу, людей, до себе, засвоюються моральні норми поведінки й моральні якості особистості, зокрема:

•   почуття власної гідності — дитина відчуває гордість за добре виконану роботу, гідний вчинок, свою поведінку загалом;

•   почуття сорому — виявляється у ніяковості, яку дитина відчуває від невдалого вчинку, власної провини — спочатку під впливом зауважень дорослого на кшталт «Як тобі не соромно!», а в старшому дошкільному віці почуття сорому поєднується з почуттям власної гідності і стає стійким — «Погано чинити не слід не тому, що покарають, а тому, що соромно»).

•   почуття обов'язку — виявляється у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке дитина 3 — 4 років відчуває при схваленні дорослим її поведінки, до радості за добрий вчинок, допомогу товаришеві, виконане доручення (у 5 —6 років), у дітей 6 — 7 років почуття обов'язку є мотивом їхніх учинків, переживається глибоко, стає стійким. Це почуття впливає на поведінку, спонукає до вияву турботи про товаришів, чуйності, симпатії, відповідальності, сприяє подоланню егоїстичних тенденцій у поведінці.

Цей час є найсприятливішим для формування в неї першооснов національної свідомості, а саме:

- розуміння своєї приналежності до нації;

- любові і поваги до національної культури, мови, традицій тощо;

- основ фундаментальних рис національного характеру.

Зосереджучи увагу безпосередньо на патріотичному вихованні, давайте назвемо особистісні якості та риси, притаманні свідомому громадянину й патріоту? (відповіді учасників).

повага до батьків, свого народу,

традиції та історія рідного народу;

працьовитість,

висока художньо-естетична культура;

патріотична самосвідомість та громадянська відповідальність,

готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

повага до Конституції, законів;

досконале знання української мови.

Звичайно, у повному обсязі ці якості ще не можуть бути сформовані у дитини дошкільного віку. Проте створити умови, фундамент, на основі якого можна сформувати майбутнього патріота не лише, можливо, а й потрібно.

Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об’єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

• Справді, щоб розвинути у дитини почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).
• Позитивне ставлення до світу закладається на основі виховання любові та поваги до найрідніших людей (мами, тата, бабусь, дідусів, братів, сестер), усвідомлення тісного взаємозв’язку між поколіннями.
• Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю.
• Патріотичне виховання передбачає також ознайомлення дітей дошкільного віку з природою рідного краю. При цьому акцент необхідно робити на красі, розмаїтті, багатстві та особливостях природного довкілля нашої країни, виховуючи любов до нього. Дошкільникам слід давати уявлення про різні типи природних ландшафтів України (гори, луки, степи, ліси, водойми тощо). Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну („Без верби і калини нема України”), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки), визначні природні об’єкти (найбільші річки, озера, найвищі гори, природні заповідники), характерні для певної місцевості кліматичні умови тощо. Разом з тим, захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе.
• Гартування маленького патріота передбачає роботу з формування уявлень про назви рідного села, міста, найближчих вулиць, площ, столиці нашої Батьківщини, про її визначні місця. 
• Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.
• У народі кажуть: добрий приклад — кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят.
• Необхідно розповідати про тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, лікарів (вибір залежить від вихователя). 
• Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну; поваги до воїнів — захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до обеліска Слави, покладають квіти. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.
• На конкретних прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з „характером” українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину).
• Одним із засобів патріотичного виховання є ознайомлення старших дошкільників із творами образотворчого мистецтва та видатними укра-їнськими художниками. При ознайомлені дітей з творами побутового й історичного жанру, в яких відтворені події та сцени з повсякденного життя, казок, билин, потрібно звертати увагу на час, коли відбувається подія, місце, де вона розгортається, взаємини між дійовими особами. Картини дають змогу показати дітям традиції, побут, спосіб життя наших предків, знайомлять дітей з історичними подіями та національними героями.
• Уже з перших днів життя особистість дитини формується під впливом материнської мови, колискової пісні, бабусиної казки. Підростаючи, дитини бере участь у народних святах і обрядах, засвоює народні пісні, залучається до процесу народної творчості, переймаючи досвід попередніх поколінь рідного народу. Це дає можливість дошкільнику усвідомити, що український народ — один з найпісенніших народів світу, що у скарбниці його культурних надбань чільне місце посідає пісня, яка відображає визначні історичні події, героїчну боротьбу проти соціального і національного гноблення, розкриває глибину української душі, передає впевненість і надію на майбутнє. Дитина усвідомлює суспільні цінності, починає керуватись у своїй діяльності, поведінці моральними нормами.
• Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності. Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх („Хто більше назве країн”, „З якої країни гості”, „Чия це казка”, „З якої країни ця іграшка”), у вправах типу „Із різних назв країн визнач нашу країну”, „Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі”, „Як написати адресу на конверті” тощо.

У цей період  вихователям слід використовувати такі ефективні методи і форми організації патріотичного виховання:

Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць

Розповіді вихователя

Бесіди з цікавими людьми

Екскурсії

Узагальнюючі бесіди

Спостереження

Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

Розгляд ілюстративних матеріалів

Читання та інсценування творів художньої літератури

Слухання народної, класичної, сучасної музики

Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

Розв'язування проблемних ситуацій

Запрошення членів родин у дитячий садок

Спільні з родинами виховні заходи

Виставки, конкурси

Свята, розваги (День сім'ї, свято бабусь тощо)

   Висновки. Детермінантами зовнішнього впливу на виховання патріотичних якостей особистості дитини є макро-, меза- та мікрофактори соціалізації. Та найбільший вплив на особистість дошкільника мають мікрофактори соціалізації, а саме, особливості сімейного виховання, навчання у дошкільному закладі та спілкування з однолітками. Проте, на нашу думку, виховання патріотизму в вихованців буде більш ефективним тільки тоді, коли будуть враховуватися індивідуально-психологічні особливості дошкільника у взаємодії з впливом зовнішніх мікрофакторів соціалізації.

Дітям властива відносна несамостійність морального мислення і значна навіюваність. Спілкування з однолітками, батьками, провідна роль вихователя, певна сформованість психічних процесів сприяє формуванню моральних почуттів, патріотичних рис, початковому становленню громадянської позиції.

Виховання любові до батьківщини, до своєї Вітчизни – завдання надзвичайно складне, особливо, коли йдеться про дітей дошкільного віку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология / Г. С. Абрамова. - М. : Изд. центр "Академия", 1997. - 704 с.
2. Бехтерев В. М. Избранные работы по социальной психологии / В. М. Бехтерев. - М. : Наука, 1994. -400 с.
3. Борисов В. В. Теоретико-методологічні основи формування національної свідомості: монографія / В. Борисов. - Краматорськ, 2003. - 519 с
4. Братусь Б. С. Нравственное сознание личности (психологическое исследование) / Б. С. Братусь. - М. : Знание, 1985. - 64 с.
5. Ігнатенко П. Р. Виховання громадянина: психолого-педагогічний і народознавчий аспекти : навч.-метод. посібник / П. Р. Ігнатенко, В. Л. Поплужний, Н. І. Косарева, Л. В. Крицька. - К.: Ін-тзмісту і методів навчання, 1997. -252 с
6. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Г. С Костюк; пщ ред. Л. М. Проколієнко. - К : Рад. шк, 1989. -608 с
7. Матюхина М. В. Психология младшего школьника / М. В. Матюхина, Т. С. Михальчик, К. Т. Патрина. - М.: Просвещение, 1970. -256 с.
8. Никонорова Л. В. Мировоззрение личности и возрастные ососбенности его формирования / Никанорова Л. В. ; АН УССР. Ин-т философии ; отв. ред. Е. К. Быстрицкий. - К. : Наук.думка, 1989. - 116 с.
9. Социально-педагогическая концепция воспитания : учебное пособие/Ю. А. Гапон.-К. : УМК ВС, 1990.-152 с.
10. Помиткін Е. О. Психологія духовного розвитку особистості : монографія / Е. О. Помиткін. - К. : Наш час, 2005. - 280 с.
11. Развитие нравственных убеждений школьников / под ред. М. И. Боришевского. - К. : Рад.шк., 1986. - 181 с.
12. Ярослав Н. С. Психологія молодшого школяра : навчально-методичний посібник / Н. С. Ярослав, О. П. Никоненко. - Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2005. - 166 с