Психотерапевтична казка про Дмитра, який перестав гризти нігті.

Жил-був хлопчик Дмитрик. Були у нього і мама з татом, і бабуся з дідусем, і багато друзів. Але ще була у нього погана звичка - гризти нігті. Ніхто не міг його від цього відучити.
І ось якось Діма сидів за столом і малював однією рукою, а на іншій, як звичайно, гриз нігті. Раптом як заболить у Дмитрика животик! Стала мама його лікувати: і ліки гіркі дає, і травами відпоює - нічого не допомогає.
Пішли вони тоді до лікаря. Лікар оглянув Діму і лише руками розвів: «Нічим не можу вам допомогти. Ніби все в гаразд у хлопчика. Не можу зрозуміти, у чому причина хвороби».
Прийшли вони додому. А живіт у Діми болить усе сильніше і сильніше. Що робити – не знають.

Раптом хтось постукав у двері. Мама відчинила і побачила на порозі стареньку бабусю-сусідку.

• Тут хлопчик Дмитрик живе? У нього болить живіт? Я прийшла йому допомогти, - сказала бабуся. Мама провела її до Дмитрика.
  Старенька взяла Діму за руку, подивилась на неохайні, погризені нігті, погладила по животику і сказала:

- Ось тобі Дмитрику, чарівні рукавички - бережи їх!
І з цими словами старенька пішла. Діма навіть не встиг запитати, чому вони чарівні!

А живіт чудернацьким чином зовсім перестав боліти. У Дмитрика покращився настрій: хотілось бігати, стрибати і кричати від задоволення.
І він, радісний, побіг до мами на кухню. Сів за стіл і тільки почав по звичці гризти нігті, та, звідки не візьмись, з`явились бабусині рукавички і одягнулись Дмитрику на рученята. Він ніяк не міг їх зняти, поки думка про те, щоб погризти нігті не зникла.
Після обіду Діма пішол у двір до діток. По дорозі знову вирішив погризти нігті, але тут знову з`явились рукавички і одягнулись на ручки. Це повторювалось цілий день. І на другий день, і на третий...
І так Дмитрику набридли ці рукавички… Влітку в них спекотно, гратись зовсім незручно, та і товариші уже почали посміюватись. Дмитрик забув про те, щоб гризти нігтики.
І рукавички більше йому не знадобились. І живіт у нього більше ні разу не болів. Чому? Як ти вважаєш?