Дитячі сльози  це спосіб спілкування, засвоєний дитиною ще з раннього віку і успішно застосовується й дотепер.

      Немовля плаче, коли йому погано; сльози  це зовнішній прояв його стану. Дітям , на відміну від дорослих і в голову не прийде приховувати свої страждання. Тому просити і вимагати, щоб дитина перестала плакати, - це те саме, що просити чи вимагати, щоб вона перестала страждати і повернула собі гарний настрій! І зовсім безглуздо наказувати дитину за те, що їй погано. Тому, коли дитя плаче, не заставляйте  її «закрити рот» для вашого комфорту (щоб плач вас не дратував), а спробуйте полегшити його страждання, допоможіть їй заспокоїтись.

Причини дитячих переживань часом досить неочікувані. Те, що для дорослого здається чимось неважливим, для дитини може стати справжнім горем (картинка порвалась, лялька зникла...). Для дитини відбувається все навкруги безповоротно і  в її очах змінити нічого не можна. А коли дорослий покращує ситуацію, дитина вмить заспокоюється: вона знову впевнена, що встановлений порядок – назавжди, і її радість – також.

Виділяють основні причини дитячого плачу

Плач-відчай

Лопнула повітряна кулька, злякала собака, втратив з виду маму – все це може стати причиною відчаю у вигляді крику і фонтану сліз. Та , на щастя, такого роду ридання швидко припиняються: прийшла мама, надули кульку…Якщо причину подібного відчаю нівелювати не вдається, переключіть увагу дитини на що-небудь цікаве і смішне. Наприклад: «Ой які великі і гарні сльози! Давай збирати їх в склянку». Поки Ви разом будете шукати відповідну ємність, сльози, швидше за все, висохнуть, і збирати буде нічого!

Плач-образа

Навіть маленькі діти страждають від…несправедливості, одинокості, невпевненості в собі. Дуже образливо, коли з тобою не хочуть гратися, коли тебе сварять . Звичайно, і в таких випадках, можна відволікти чи розвеселити дитину. Але тут справа серйозніша: страшно, коли в дитини накопичуються почуття неповноцінності, одинокості, образи на оточуючих.

• Обов`язково дайте малюкові зрозуміти, що він не один, його люблять, він все може.
• Не скупіться на похвалу за те, що він добре малює, поділився з іншими дітками, вміє швидко одягатися. Головне – навіяти дитині віру в себе, дати відчути йому, що в нього все вийде, треба лише захотіти.
• Якщо Ви з опалу накричали на дитину, і це стало причиною її сліз, попросіть пробачення, роз`яснюючи, чому Ви розгнівались. Уявіть травмуючу Вас обох ситуацію  смішною. Припустимо, дитина  розбила склянку, а Ви накричали на неї. Заспокойтесь!!! Дитина ж не хотіла цього зробити. Запропонуйте їй програти цю ситуацію навпаки. Ось побачите – посмішка примирить Вас.

Плач-біль

Біль буває різним: одна справа – вдарився чи зробили прищеплення. Це швидко проходить. Зовсім інша справа  - вушко або животик, що не дає спокою цілий день. У обох випадках слід потерпіти. Але малята цього не вміють. Тому дорослі мають полегшити фізичний біль, а якщо не виходить, допомогти перетерпіти його. Як? В залежності від ситуації.

• Закрити очі і порахувати до десяти, поцілувати вдарене місце або подути на нього, відволікти чимось (почитати казку, запропонувати намалювати дівчинку, у якої щось болить…Можна намалювати нестерпний біль: спочатку він великий і страшний, а потім стає все меншим і меншим.).
• Не можна залишати дитя один на один з болем, а тим більше кричати за те, що воно плаче. Намагайтеся переконати його в тому, що він справиться з ним, бо він справжній герой , а герої, як відомо, не плачуть.

Плач –каприз

Багато дорослих переконані, що діти завжди досягають всього слізьми. Хоче дитина чогось забороненого, а батьки не дають – ось вона і капризує. Інколи це переходить в істерику . У такому єдиноборстві не завжди перемагають дорослі. В залежності від нервової системи, матеріальних і фізичних можливостей вони або поступаються улюбленому чаду, або починають на нього кричати. Жодний з цих варіантів не є прийнятними.

       Дитина НЕ плаче спеціально для того, щоб виманити щось у дорослих. Вона не здатна розмірковувати: «Влаштую-но я плач, щоб розчулити маму, дивись, не витримає і купить мені те, що я хочу». Коли дорослі приписують дитині такі міркування, вони перебільшують не лише його інтелектуальні, але  і акторські здібності. Дитина дійсно дуже хоче ляльку, машину, і в такий момент нічого іншого для неї не існує (діти живуть лише справжнім). Відсутність даного предмету спричиняє дитині страждання, тому вона плаче.

Пам`ятайте: ваші аргументи про тяжке матеріальне положення  в сім`ї непереконливі для дитини, відмова породжує ще більше бажання. Задача дорослого – зняти «зосередженість» дитяти на даному предметі і переконати в тому, що без цієї ляльки можна обійтися.

• Інколи слова безсильні. Дитина не може відмовитись від одного бажання , поки не з`явиться інше. Викликати новий інтерес, допомогти позбутися нав`язливого бажання може лише близький дорослий. Просто дати стару іграшку замість нової не можна. Слід «вдихнути» в стару іграшку нове життя і показати , як по-другому можна гратися з нею.
• Важливе правило: не можна просто забороняти , треба роз`яснювати, чому Ви  це робите, і запропонувати щось замість недоступного предмету чи заняття.