Тривожність дошкільників -
проблема сьогодення
Здавалося б, дитинство — час безтурботної радості і веселощів, але, на жаль, багато сучасних дітей знають про це лише з чуток. В українському суспільстві спостерігається стійка тенденція до зростання кількості дітей з порушеннями в емоційній сфері, зокрема з високою тривожністю.
Що ж таке тривожність? Тривожність – це стан людини, що відрізняється підвищеною схильністю до побоювань, неспокою, переживань і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Тривожні люди живуть, відчуваючи постійний безпричинний страх. Вони часто задають собі питання: «А раптом що-небудь трапиться?»
Основними проявами тривожності є:
- Часті страхи, неспокій, що виникають в безпечній ситуації.
- Виражена чутливість, яка може проявлятися в переживанні за близьких.
- Низька самооцінка.
- Безініціативність.
- Нерішучість.
- Невпевненість у собі.
- Ранимість до власних невдач.
- Відмова від діяльності, в якій є труднощі.
- Уникнення незнайомих справ.
- Невротичні звички: гризіння нігтів, висмикування волосся, смоктання пальців і т.д. (Такі дії знімають емоційну напругу)
- Малюнки тривожних дітей містять велику кількість штрихування, малий розмір зображення і сильний натиск.
- Серйозний вираз обличчя, очі опущені, уникає зайвих рухів, не шумить, воліє не виділятися.
- Порушення сну, харчування.
Негативні наслідки тривожності виражаються в тому, що, не впливаючи в цілому на інтелектуальний розвиток, високий ступінь тривожності може негативно позначитися на формуванні творчого мислення.
Крім того, цей емоційний стан може виступати в якості одного з механізмів розвитку неврозу, тому що сприяє поглибленню особистісних протиріч (наприклад, між високим рівнем домагань і низькою самооцінкою).
Ученим давно відомо, що тривожність у дітей може призвести до депресії. За їхніми прогнозами, у найближчі десятиліття відсоток випадків депресії у дітей тільки зросте, так як тривожність — це «перша ластівка» депресії, і якщо її не подолати, наслідки можуть бути жахливими.
Також може зрости рівень алкоголізму та наркоманії, оскільки тривожність зазвичай веде до вживання психоактивних речовин.
Тривожність позначається не тільки на психологічному, але і на фізичному здоров’ї дитини. Зокрема, як показали дослідження, серед людей, які страждають підвищеною тривожністю, відзначається більш високий рівень смертності, що пов’язано з підвищенням ризику захворювання астмою, розвитку запальних захворювань кишечника та ішемічної хвороби серця.
Для кожного зрозуміло, що страхи виникають в результаті фіксації в емоційній пам'яті сильних переляків при зустрічі з усім, що уособлює небезпека або становить безпосередню загрозу для життя, включаючи напад, нещасний випадок, операцію або важку хворобу.
Крім перерахованих факторів, вчені, вивчаючи проблему тривожності, виявили багато інших причин розвитку цього явища. А.Захаров наголошував, що неспокій, який відчуває вагітна жінка, являється першим досвідом неспокою дитини. На думку Г.Салівена, «єдине джерело тривожності – значима людина. Отже, первинна тривога, запозичена лише від матері, або людини, яка її замінює.
Ситуація в сім`ї, стосунки з близькими дорослими провокують переживання дитиною постійних психологічних мікротравм і породжують стан напруги і неспокою. Дитина постійно відчуває незахищеність, відчуття опори у близькому оточенні, не має досвіду як правильно чинити і тому відчуває себе безпорадною. Такі діти ранимі, загострено реагують на відношення до них оточуючих. Найчастіше вони акцентують увагу на негативних подіях.
При авторитарному стилі виховання дитина втрачає впевненість у собі і в своїх власних силах, вона постійно боїться негативної оцінки, починає турбуватися, що вона робить, що щось не так, тобто відчуває почуття тривоги, яке може закріпитися у тривожність.
Батьки з певними характерологічними особливостями - тривожні, недовірливі, невпевнені в собі надмірно переживають (наявність негативних передчуттів, побоювань і тривог) за своїх дітей, заражаючи своїми страхами сина чи дочку. При черговому дослідженні А.П. Прихожан було встановлено, страхи, які відчувають діти, були притаманні їх матерям у дитинстві або проявляються зараз.
Часто причиною великого числа страхів у дітей є і стриманість батьків у вираженні почуттів при наявності численних застережень, небезпек і тривог.
Посиленню в дитині тривожності можуть сприяти такі фактори, як завищені вимоги з боку батьків. Стикаючись з постійними розбіжностями між своїми реальними можливостями і тим високим рівнем досягнень, якого чекають від нього дорослі, дитина відчуває занепокоєння, яке легко переростає в тривожність.
Ще один фактор, що сприяє формуванню тривожності, - часті докори, що викликають почуття провини ("Ти так погано поводився, що у мами заболіла голова", "через твою поведінку ми з мамою часто сваримося"). У цьому випадку дитина постійно боїться виявитися винною перед батьками.
Часто, не замислюючись, батьки кажуть дітям страхи своїми ніколи не реалізованими погрозами на кшталт: "забере тебе дядько в мішок", "Поїду від тебе" і т. д.
Все це, очевидно, являється формою вираження мікросоціальних змін на сімейному, мікросоціальному рівні. Переживання нестабільності оточуючого світу, передчуття постійної загрози зі сторони дорослих передається дитині батьками, причому воно ефективно насичене гіперопікою, невпевненістю, розвиває і підкріплює тривожність по закону зачарованого психологічного кола.
Тим не менш, у дітей дошкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру і можна істотно знизити тривожність дитини. У підлітковому віці тривожність стає своєрідним психологічним бар`єром на шляху досягнення успіху, набуває характер протиріччя між прагненням до досягнення мети, успіху, з одного боку, і страхом змінити звичне відношення до себе – з іншого. Труднощі у сприйманні успіху і сумніви навіть у реальних досягненнях ще більше збільшують негативний емоційний досвід.
На жаль, самостійно дитина не може справитися з вищевказаною проблемою. Це можуть зробити лише дорослі.
Якщо Ви помічаєте, що у вашої дитини проявляються певні симптоми тривожності, потрібно діяти.
- Для того, щоб допомогти дитині впоратися з тривожністю, підвищуйте її самооцінку. Частіше хваліть дитину в присутності інших людей і дітей. Якщо дитині щось не вдається, не лайте її, краще спробуйте з нею разом розібратися.
- Не карайте дитину, якщо у неї щось не виходить, не принижуйте ні коли ви перебуваєте з ним один на один, ні тим більше, коли навколо люди або його друзі.
- Намагайтеся робити дитині менше зауважень і вже тим більше не порівнюйте її з іншими дітьми. Покажіть, що ви любите її такою, якою вона є.
- Відновлюйте душевний спокій дитини за допомогою організовані дії, дії за планом. Наприклад, чіткий розпорядок дня: їсти, готувати уроки, робити роботу по дому, дивитися телевізор, лягати спати дитина повинна в чітко встановлений час, а на вихідних йому потрібно знайти яке- небудь захоплююче заняття.
- Завжди стримуйте свої обіцянки, навіть якщо вони стосуються дрібниць, — ваш син або дочка повинні бути впевнені в вас. Наприклад, якщо ви пообіцяли дитині, що через п’ять хвилин прочитаєте йому казку на ніч, не змушуйте його чекати — будьте в його кімнаті через п’ять хвилин, а не сподівайтеся, що він засне сам, не дочекавшись вас.
- Ви можете посадити дитину поруч із собою на диван або в крісло і посидіти з ним в обнімку деякий час, або зробити дитині легкий масаж спини або шкіри голови. При бажанні дитина може зробити масаж вам — головне, щоб був фізичний контакт: це заспокоїть вашого малюка та зменшить його тривожність. Зменшуючи м'язову напругу можна поступово подолати тривожність. Фізичний контакт з батьками, їх ласка і ніжність, має величезне значення для душевної рівноваги дитини, її психологічного комфорту. Він полегшує спілкування між батьками і дитиною, служить підтвердженням вашої любові і підтримки.
- Вимкніть вечірні новини і обговоріть з дитиною події його дня: що сталося всадочку, що вона бачила і дізналася нового. У ході такої розмови ви можете виявити недостовірну інформацію, яку потрібно спростувати, інакше вона може порушити спокій вашої дитини. Діти часто говорять на «дорослі» теми, в яких мало розбираються — про гроші, фінансове становище батьків, хвороби та ін., — і не потрібно, щоб у дитини складалися хибні, небезпечні думки, які можуть його потривожити.
- Придумайте разом казку, в якій у ролях буде об’єкт тривожності малюка, а в головних ролях буде він сам. Продумайте сюжет казки таким чином, щоб головний герой переміг зло. Так ваша дитина повірить у свої сили і зможе перемогти свою тривожність.
- Зміцненню впевненості у собі сприяє виконання дитиною ролі листоноші, учителя, капітана корабля тощо в рольовій грі. Доцільним також є використання ролі різних казкових героїв, які «нічого не бояться».
- Частіше нагадуйте синові або дочці, що, незважаючи ні на що, він завжди зможе розраховувати на вас і все буде добре.
- Але знайте, що допомагаючи дитині позбутися тривожності, ви повинні бути дуже терплячим, оскільки цей процес довгий і вимагає від вас турботи, любові, ласки та старанності.
Хай Вам щастить!!!