Казка «Ведмедик і Баба-Яга»

Мета: корекція страху темряви, підвищена тривожність, нічні кошмари («Мені страшно!»).

Якось в одному лісі, де ростуть високі дерева, щебечуть птахи, а сонце наповнює приємним теплом землю, гуляв Ведмедик. Він йшов в гості до своїх друзів, але обійшовши весь ліс, нікого не зміг знайти.

«Як дивно. Куди всі зникли? Може вони граються на галявині? Піду подивлюся». І Ведмедик пішов далі. Скоро він опинився на великій галявині, але й там нікого не знайшов. Раптом з гілки дерева зіскочила Білочка і запитала: «Ти шукаєш своїх друзів? Я знаю де вони, - їх сховала Баба-Яга. Якщо ти знайдеш Бабу-Ягу, тоді ти допоможеш своїм друзям».

Ведмедик не дуже зрадів таким словам. «Як же я зустрінусь з Бабою-Ягою, вона така страшна і може мене з’їсти ».

Ведмедик був уже зовсім обезсилів, але раптом зрозумів, що якщо він не врятує друзів – цього не зробить ніхто. «Треба, так треба, подумав Ведмедик, - значить я повинен побороти свій страх і йти до Баби-Яги». Страх звичайно не дуже-то і піддався, але ноги послухались і понесли його в дрімучий ліс.

І ось за деревами показалась хатинка, біля якої сиділа жінка. Ведмедику стало страшно і він сховався за кущами. «Ця жінка – Баба-Яга, вона така зла. Зі мною може статись щось страшне». Але потім він згадав про друзів. «Ні, треба прогнати свій страх», - сказав собі Ведмедик, зібрав всі свої сили, вийшов з кущів і пішов до Баби-Яги.

• Хіба ти мене не боїшся? Я ж можу зробити з тобою що завгодно! – прошепотіла вона, скрегочучи зубами.
• Я хочу допомогти своїм друзям. Чому ти їх сховала? – запитав Ведмедик.
• Вони мені заважали спати своїми галасливими іграми, - відповіла Баба-Яга.
• А чому ти зараз не спиш, адже в лісі тихо? – запитав Ведмедик, борючись зі своїм страхом.
• Не можу, - сумно відповіла Баба-Яга, - всі птахи полетіли втішати твоїх друзів, а я без їх пісень заснути не можу.

По обличчі Баби-Яги текла величезна сльоза. А за нею ще і ще. І ось Баба-Яга забула про Ведмежа і стала плакати гіркими сльозами. Йому уже не було страшно, йому стало жаль цю жінку.

Ведмедик сказав їй: «Йдемо відпустимо моїх друзів. І тоді птахи знову прилетять до твоєї хатинки і зможеш солодко засинати».

• Ти сміливий і зумів подолати свій страх, а таким я завжди допомагаю, - витираючи сльози, промовила Баба-Яга, і стогнучи, пішла в хатину.

А коли вона повернулася, Ведмежа побачило перед собою зовсім іншу жінку. На ній була гарна сукня і вона посміхалась. Тепер Баба-Яга була зовсім не страшною, а дуже доброю.

• Я відпущу твоїх друзів, - сказала Баба-Яга і махнула руками. І відразу біля хатини з’явились друзі Ведмежатка. Вони стали танцювати і покликали в свій хоровод Бабу-Ягу, якій було весело, тому що її птахи повернулися до неї і співали разом х нею пісні. Потім Баба-Яга пригостила Ведмедика та його друзів цукерками і вони знову стали танцювати. Бабі-Язі так сподобалось, що вона запросила Ведмежа і його друзів до себе на наступний день.

А Ведмедик думав: «Виявляється Баба-Яга не завжди буває злою і страшною. Іноді їй сумно жити в лісі без друзів, і тому вона всіх лякає. Я її не боюся, тому що тепер знаю, що Баба-Яга насправді добра і допомагає іншим. Я буду з нею дружити».