Ю.Г.Костюк
практичний психолог
Постановка проблеми. Проблема творчості в наш час стала настільки актуальною, що вона за вважається проблемою століття. Талант і творчість особистості в сучасних соціально-економічних умовах є двигуном інтенсивного економічного розвитку країни. Людину з високим рівнем розвитку творчих здібностей не можливо замінити кібернетичної машиною. Сучасний етап розвитку суспільства вимагає оптимізації навчально-виховного процесу, забезпечення його відповідності умовам і тенденціям європейського поступу України. Рівень розвитку творчого потенціалу країни значною мірою залежить від того, на скільки ефективно буде науково-обгрунтована теорія, технологія виявлення і подальшого розвитку в процесі навчання творчих здібностей школярів. Тож перед педагогами, фахівцями психологічної служби стоїть важлива проблема створення інноваційного підходу до розвитку творчої індивідуальності учня. Щоб формувати творчу особистість у процесі виховання і навчання, педагог повинен знати вікові особливості психіки дитини, уміти діагностувати рівень розвитку творчості, використовувати сучасні організаційні форми, шляхи і механізми формування творчої особистості.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема творчості та творчих здібностей вивчалася багатьма науковцями (Дж. Гілфорд, Т. Андерсон, В. Андрєєв, В. Біблер, А. Брушлинський, С. Гольдентрихт, О. Матюшкін, Я. Пономарьов та ін.)
У працях таких видатних психологів, як Л. Виготського, С. Рубінштейна, О. Леонтьєва, В. Крутецького, В. Моляко, М. Холодної та інших, висвітлені психологічні основи творчості, креативності. Результатом їх багаторічних досліджень стали висновки, що творчість не є особливим даруванням для обраних; вона, навпаки, є властивістю, яка розподіляється між усім людством в більшій чи меншій мірі, а творче мислення починає працювати у будь-якої людини, якщо саме життя, практика наштовхують її на подолання певних труднощів, які виступають у вигляді більш-менш складних завдань.
Психолого-педагогічні дослідження (Д. Богоявленська, Л. Виготський, А. Жуганов, В. Кан-Калик, Н. Кирилова, В. Краєвський, Ю. Кулюткін, М. Лазарєв, В. Лозова, Р. Нізамов, А. Петровський , В. Смагін, О. Сущенко, П. Шевченко та ін) доводять, що визначальною якістю творчої особистості є її творча активність, яка розглядається як інтегративна характеристика особистості, в якій, з одного боку, відображені нові глибокі утворення у структурі особистості, а, з другого, - знаходять своє вираження якісні зміни в діяльності, яка стає більш цілеспрямованою, потужної, продуктивної.
Заслуговує уваги погляд на творчість передових вчителів-практиків (В. Сухомлинський, А.Захарченко, В.Шаталов, Ш.Амонашвілі, В.Іржавцева та ін), які акцентують увагу на творчості як своєрідній сфері духовного життя, самоствердження, коли розвивається самобутність і індивідуальність кожної дитини.
Мета статті. Стаття присвячена визначенню зовнішніх факторів та можливих шляхів вирішення проблеми розвитку школяра як творчої індивідуальності педагогами загальноосвітніх закладів.
Виклад основного матеріалу. Розвиток людини в онтогенезі підлягає тим самим законам, що діють у будь-яких явищах, які розвиваються: єдність і боротьба протилежностей, перехід кількісних змін в якісні і навпаки, стрибкоподібний характер перетворень, незмінність стадій і фаз розвитку. Однак виявляються ці закони своєрідно, відповідно до особливостей процесу розвитку людини як особистості. Так у розвитку психіки дитини вчені відмічають періоди посиленого, швидкого нагромадження якісних змін та періоди уповільненого розвитку.
Розвиток особистості – це наслідок взаємодії біологічного і соціального факторів та її власної активності. Таким чином, розвиток дитини зумовлений взаємодією біологічних даних, соціального середовища, власної активності. Ці ж самі фактори є актуальними і впливовими в розвитку творчих здібностей дитини.
Молодший шкільний вік – період життя й розвитку дитини від 6 (7) до 10 років. Розвиток психіки дітей у цей період відбувається головним чином на основі провідної діяльності – навчання. Це важливий етап у формуванні в дитини ставлення до навчальної діяльності як відповідальної, суспільно значущої праці. Протягом цього періоду дитина засвоює значний обсяг знань, умінь і навичок, збагачується досвід її соціальної поведінки, з'являються перші, відносно стійки ціннісні орієнтації, відбувається розвиток вищих почуттів – моральних, інтелектуальних, естетичних та ін.
Індивідуально-психологічні особливості особистості, котрі є умовою успішного здійснення певної діяльності і які визначають відмінності в оволодінні необхідними знаннями, уміннями та навичками, називають здібностями.
У науковій літературі встановлений взаємозв'язок між здібностями та інтересами: розвиток перших відбувається у діяльності, котра стимулюється другими. Це означає, що інтерес до діяльності підтримується її успішністю, яка завжди зумовлена відповідними спроможностями. Для розвитку здібностей потрібні відповідні соціальні умови, активна діяльність. Лише активізувавши пізнавальну активність учнів, можливо досягти розвитку творчих здібностей.
Крім того, Л.Виготський зазначав, що творча діяльність пов'язана з уявою, для створення міцного підґрунтя творчої діяльності дитини необхідно розширювати її досвід. Чим більше дитина бачила, чула, пережила, чим більше знає та вміє, тим значущіше та продуктивніше буде діяльність її уяви [2.137]. Основним законом дитячої творчості Л. Виготський називав те, що цінність творчості необхідно бачити не в результатах, не в продуктах творчості, а в самому процесі творчості.
Творчий процес — це створення нових соціально значущих матеріальних і духовних цінностей.
Я розділяю точку зору В.С. Шубинського, який визначає такі основні його етапи: зіткнення з новим, творча невизначеність; пошуки рішення; критика; підтвердження і втілення. На кожному з них формуються певні елементи творчих умінь і навичок учнів. Ефективність формування їхніх творчих умінь і навичок забезпечуються комплексним підходом до вирішення цієї проблеми.
Сьогодні в Україні відбувається активний процес становлення системи освіти, орієнтованої перш за все на розвиток особистості учня. Розвиток творчих здібностей молодшого школяра передбачає здійснення освітньої діяльності у різних напрямках.
Щоб формувати творчу особистість школяра у процесі навчання, кожний повинен бути познайомлений з сутністю творчого процесу, сучасними уявленнями про нього, методами вивчення творчості, якостями творчої особистості, їх системою. Вчитель повинен вміти діагностувати рівень творчості, знати основні форми, шляхи і механізми формування творчої особистості. Тому дуже важливим і необхідним є проведення семінарів для класоводів на такі теми: «Дитина як суб'єкт творчого саморозвитку, складові життєвої компетентності особистості», «Нова формація професійної компетентності вчителя»; «Оновлення навчально-виховного процесу на засадах педагогіки життєтворчості», «Організація на базі методичних об'єднань вчителів району творчих лабораторій інноваційного досвіду» та ін. Ефективними також є розроблені методичні рекомендації на паперових та комп'ютерних носіях на відповідну тематику.
Крім того, виховання творчої особистості учня неможливе без права вчителя на власну творчість, на пошуки своєї технології, яка відповідає його особистісним якостям. Педагогічна творчість має дві сторони: творчість самого організатора навчально-виховного процесу учителя і творчість учнів як необхідна умова вдосконалення вчителя і розвитку творчих можливостей дітей. Учитель як суб'єкт педагогічної творчості повинен бути сформований як творча індивідуальність, яка включає в себе творче мислення і здатність до творчої діяльності. Найважливішими якостями такого вчителя є здатність до нестандартного рішення; пошуково-проблемний стиль мислення; уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні і виховні ситуації; оригінальність у всіх сферах своєї діяльності; творча фантазія, розвинена уява; специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість, цілеспрямованість,оптимізм, ентузіазм,настирливість, упевненість, кмітливість, інтуїтивне відчуття нового та оригінального та ін).
Робота вчителя не повинна зводитися до формальної «передачі знань, умінь та навичок», а має здійснюватися як творча діяльність. Для проведення уроків учителю важливо добирати матеріал, який може зацікавити учнів, розширити їх кругозір.
Заняття повинні передбачати розвиток конвергентного (логічного, послідовного) та дивергентного (альтернативного) мислення; завдання мають бути зорієнтовані на розвиток усіх видів та форм мислення. Необхідним є формування та розвиток як репродуктивної, так і творчої уяви. Потрібним є формування та розвиток усіх складових когнітивної сфери, розвиток яких сприятиме у формуванні умінь знаходити інформацію, проводити самостійні дослідження, робити порівняння, оцінювати, визначати, аргументовано доводити правильність своїх поглядів, формулювати та висловлювати судження, робити умовиводи тощо.
Важливою умовою гармонійного розвитку особистості дитини є поєднання педагогічного керівництва з наданням можливості самостійної творчої діяльності учнів. Проте обов`язковим є врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, що дозволить вчителям уникнути багатьох помилок в організації процесу засвоєння школярами знань, оволодіння ними вміннями та навичками, допоможе при плануванні навчальних занять, в доборі завдань як для класних, так і самостійних робіт тощо.
Для визначення схильностей дитини педагогу допоможе застосування спостереження, опитувальників, тестів, які дозволять визначити інтереси, зацікавлення дитини тощо.
Як зазначав С. Рубінштейн: розвиток дитини відбувається у процесі виховання та навчання, при перехід від одного рівня розвитку до наступного уможливлюється через реалізацію потенціалу попереднього рівня, онтогенетичний розвиток кожної людини залежить від того, як вона проходить свій індивідуальний життєвий шлях [2.49]. Його збагачення можливе також завдяки активній позакласній роботі загальноосвітніх навчальних закладів.
До форм організації пізнавальної діяльності школярів із метою формування їхніх творчих здібностей в позакласній роботі належать ті, які передбачають спільну діяльність учнів, вчителів, батьків, дитячих об'єднань за інтересами. Для забезпечення сприятливих умов розвитку школярів, задоволення їх інтересів, в школі доцільно створювати предметні гуртки, в яких продовжується навчальний процес, організовувати екскурсії, олімпіади, свята, шкільну малу академію наук, клуб допитливих тощо. Це можуть бути тематичні вечори, колективні творчі справи пізнавального характеру, диспути, предметні тижні тощо. Цікавою формою роботи також є випуски шкільних газет, що дає можливість всім дітям вибрати цікавий матеріал, проявити свої здібності як журналістів, фотографів, коректорів, операторів набора чи редакторів. Продуктивною може бути підготовка учнями передач на шкільному радіо або телебаченні, сторінок з важливою інформацією про шкільні свята для розміщення в мережі Інтернет тощо.
Значне місце у своїй роботі вчителі відводять рольовим і діловим іграм. У процесі гри напружені всі пошукові емоції. На повну силу працює образне і логічне мислення, мобілізовані всі види пам'яті, ввімкнені вольові механізми, залучені всі таємні резерви психіки.
Участь молодших школярів у будь-якій з вище вказаних форм позакласної роботи, яка проходить як творчий процес, позитивно вплине на розвиток творчої індивідуальності дитини, сприятиме актуалізації і закріпленню знань, розвитку пізнавального інтересу і творчого потенціалу.
Отже, процес навчання організується таким чином, щоб викликати у учнів початкових класів потребу у творчому застосуванні знань, здібностей, нестандартного мислення і подальшого розвитку.
Висновки. Творчість – необхідна умова становлення креативної особистості, його самопізнання, розвитку і розкриття як особистості. Формування творчої особистості молодшого учня – це потреба суспільства, вирішення якої на сьогоднішній день не завершене. Без творчості неможливі ні виховний, ні навчальний процеси. Бо подібно до того, як скульптор ліпить свої скульптури, художник пише картини, а ювелір обробляє коштовне каміння, учитель творить нову особистість, яка житиме в цьому суспільстві, стане його невід'ємною часткою. Щоб виховати справжню творчу особистість, розвинути потенційні творчі можливості дитини, педагогу необхідно володіти інноваційними методами і засобами, які розвивають креативні риси особистості, доносити такі знання до батьків учнів початкових класів. Тому необхідним є впровадження спеціалізованих курсів, направлених на засвоєння закономірностей розвитку творчого потенціалу учнів.
Список літератури
1.Загальна психологія / [С. Д. Максименко, В. О. Зайчук, В. В. Клименко, М. В. Папуча, В. О. Соловієнко]; за заг. ред. академіка С. Д. Максименка. - [2-ге вид.]. - Вінниця: Нова Книга, 2004. - 704 с.
2.Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / Рубинштейн С. Л. - СПб.: Питер, 2007. -713 с.
3.Життєві кризи особистості: наук.-метод. посібник у 2-х частинах. / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), Л.В. Сохань, І.Г. Єрмаков (керівники авторського колективу) та ін. – К.: УЗМН, 1998.
4. Стратегії творчої діяльності: школа В. О. Моляко / За заг. ред. В. О. Моляко. - К.: «Освіта України», 2008. - 702 с.