Методика “Східці» (по В. Щур)

(для дошкільників)

Ця методика дасть змогу психологу дослідити рівень самооцінки дитини, особливості її уявлень про відношення близьких до дитини.

Діагностична скерованість: самооцінка, уявлення про відношення близьких до дитини.

Технічні матеріали: листи формату А4 з намальованими сходами (7 сходинок), по середині сходів потрібно розташувати фігурку дитини (вона може бути зроблена  паперу).

Форма проведення: індивідуальна.

Хід вправи. Дорослий перед дитиною розкладає аркуш паперу зі сходинками і розташовує по середині фігурку.

Пояснення для дитини: Подивись на ці сходи. Бачиш, тут стоїть хлопчик (дівчинка). На сходинку вище (потрібно показати) ставлять хороших дітей, чим вище. Тим дитина краще. На сходинку нижче (потрібно показати) ставлять не дуже хороших дітей, ще нижче – гірше, а на самій нижній сходинці – найгірші діти. На яку сходинку ти себе поставиш? А на яку сходинку тебе поставить мама? Тато? Вихователька?

Оцінка результатів:

Вважається нормою, якщо дошкільник себе ставить на найвищу сходинку або на шосту. Розташування себе на нижніх трьох сходинках свідчить про невпевненість дитини у власних силах.

Про відношення значимих дорослих до дитини свідчать відповіді на запитання, де дитину розташують батьки або вихователі.

Для нормальної самооцінки важливо, щоб хтось з дорослих, зі слів дитини,  поставив дитину на найвищу сходинку. Це свідчить про те, що дитина впевнена у любов дорослих. ознакою неблагополуччя може свідчити те, що дитина з позиції дорослих ставить себе на нижні сходинки. Виключення – ставлення вихователів. Якщо дитина з позиції педагога ставить себе на нижні сходинки, то це може свідчити про адекватну самооцінку