Розвиток мови у дитини підпорядковане певним закономірностям. Існує специфічний віковий період її розвитку - перші три роки. Після закінчення цієї стадії процес слухо-мовного розвитку і навчання сповільнюється і вимагає великих зусиль. В цілому, дитина проходить три етапу становлення мови: підготовчий або дофонемного - від народження до 1,5 - 2 років, етап самостійної мови - 1,5-2 до 7 років і етап систематичного навчання і розвитку мови - шкільний період.
Д. Б. Ельконін підкреслив першим: як розвивається предметна дія - так і відбувається і формування мови. Він також зазначав: Розвиток мови - це "Гілочка" у розвитку самостійної предметної діяльності
Пасивна мова у розвитку випереджає активну. Запас пасивної промови впливає на збагачення активного словника. Спочатку дитина розуміє слова-вказівки, потім він починає розуміти слова-назви, пізніше настає розуміння інструкцій та доручень, нарешті, розуміння розповідей, тобто розуміння контекстної промови.
Більшість авторів звертають увагу на зв'язок між мовної недостатністю і особливістю психічного розвитку дитини. Е.М. Мастюкова стверджує: «У дитини із загальним недорозвиненням мови, поряд з патологією формування всіх її сторін, можуть відзначатися відхилення в його психічному розвитку: темп його психічного розвитку може сповільнитися, розвиток гностичних розумових процесів, емоційно-вольової сфери, характеру, а іноді й особистості в цілому може проходити аномально». «Мова є засобом спілкування людей і формою людського мислення В»- зазначає М.Ф. Фомічова.
Дослідженнями науковців Інституту фізіології дітей і підлітків АПН (М.М.Кольцова, Е.І.Ісеніна, Л.В.Антакова-Фоміна) була підтверджена зв'язок інтелектуального розвитку та пальцевої моторики. Рівень розвитку мовлення дітей також знаходиться в прямій залежності від ступеня сформований ™ тонких рухів рук. Для визначення рівня розвитку мовлення дітей перших років життя розроблений наступний метод: дитину просять показати один пальчик, два пальчика і три. Діти, яким вдаються ізольовані рухи пальців - говорять діти. Якщо руху напружені, пальці згинаються і розгинаються тільки разом і не можуть рухатися ізольовано, то це не що говорять діти. До тих пір, поки рухи пальців не стануть вільними, розвитку мови і, отже, мислення добитися не вдасться.
Тренувати пальці рук можна вже з 6-місячного віку. Найпростіший метод - масаж: погладжування пальців рук у напрямку від кінчиків пальців до зап'ястя. Можна використовувати і найпростіші вправи: брати кожен пальчик дитини окремо, згинати і розгинати його. Вправа обох рук проводити 2-3 хв щодня. При такій тренуванні мовні області будуть формуватися в обох півкулях мозку. З 10-місячного віку можна давати малюкові перебирати спочатку більші і яскраві предмети, потім більш дрібні. Ще раз можна переконатися в унікальності і мудрості досвіду наших предків. Задовго до відкриття вченими взаємозв'язку руки й мови вони придумали і передавали з одного покоління в інше народні потішки: «Сорока-білобока», «Хлопчик-мізинчик», «Ладоньки-ладушки» і т.д.
У літературі останніх років описані прийоми роботи з розвитку дрібної моторики у дітей із затримкою мовного розвитку (Н. С. Жукова, Е.М.Мастюкова, Т. Б. Філічева), з моторною алалією (Н.І.Кузьміна, В.І . Різдвяна), з дизартрією (Л.В.Лопатіна, Н.В.Серебрякова), із заїканням (Л.І.Белякова, Н.А.Ричкова). Всі автори підтверджують факт, що тренування тонких рухів пальців рук є стимулюючою для загального розвитку дитини, особливо для розвитку мови.
Систематичні вправи по тренуванню рухів пальців поряд із стимулюючим впливом на розвиток мови є, на думку М.М.Кольцова, «потужним засобом підвищення працездатності головного мозку». Формування словесної мови дитини починається, коли рухи пальців рук досягають достатньої точності. Розвиток пальцевої моторики готує грунт для подальшого формування мови. Оскільки існує тісний взаємозв'язок і взаємозалежність мовної і моторної діяльності, то за наявності мовного дефекту у дитини особливу увагу необхідно звернути на тренування його пальців.
Таким чином, роль стимулу розвитку центральної нервової системи, всіх психічних процесів, і зокрема мови, грає формування та вдосконалення тонкої моторики кисті і пальців рук.
Отже, на що звернути увагу в розвитку мови дошкільника
Стан звуковимови. Дитина до шести років повинна вимовляти всі звуки.
Стан фонематичних процесів. Цей розділ передбачає вміння дитини підбирати слова з певним звуком, володіння навичками елементарного звукового аналізу та синтезу (визначення першого та останнього звуків у слові, вміння зі звуків скласти слово, порахувати кількість звуків), вміння розрізняти і повторювати поєднання типу: ба-па-ба , та-ца-та, ви-ви-фи та ін.
Стан граматичного ладу. Слід звернути увагу на словотвір (дощ – дощик), словозміна (стілець – стільці), узгодження (жовтий м’яч), управління (вийшов з будинку, розповів про одного).
Стан складової структури слова. Шестирічна дитина вміє безпомилково вимовляти слова типу: велосипедист, екскурсовод і т.п.
Стан словникового запасу. Слід звернути увагу на найбільш важкі на сьогоднішній день розділи: пори року, їх ознаки, місяці, дні тижня, якості предметів, родинні зв’язки.
Стан зв’язного мовлення. Основні акценти повинні бути розставлені на вмінні майбутнього школяра відповідати на питання, переказувати, складати розповіді по сюжетній картинці, серії картинок. А також:
Розвиток дрібної моторики (пальчикові ігри, ліплення, мозаїка, аплікаційні роботи)
Стан просторових функцій (вміння визначати «право – ліво» в різних умовах, положеннях тіла, вміння впізнавати предмети, літери в різних положеннях.
Комунікативні функції (спілкування з дітьми, дорослими, вміння слухати, запам’ятовувати і виконувати інструкції).
Стан ігрової діяльності (вміння грати самостійно, в групах, розвиток сюжетної гри, вміння придумувати і приймати правила).
Мотивація (наявність бажання вчитися, пізнавати нове).
Розвиток елементарних математичних навичок (рахунок у межах 10, рішення елементарних завдань).
Розвиток процесів уваги, пам’яті (наприклад, запам’ятовування 7-8 слів, предметів).
Розвиток мислення (узагальнення «назви одним словом», класифікація «розподіли на групи», виділення зайвого з поясненням).
Відчуття ритму (дитина відстукує, проплескує заданий ритм).
Створення мовленнєво-просторового середовища в дошкільному навчальному закладі передбачає урахування таких вимог: стимуляція пошукової діяльності та мовленнєвої активності дитини (А.М. Богуш); задоволення мовленнєвих потреб у культурно-ціннісному пізнанні довкілля; наявність мовленнєво-творчої спрямованості (Н.В. Гавриш); свобода і самостійність дитини; інтеґративність (К.Л. Крутій); урахування статевих і вікових особливостей дитини (В.Ф. Базарний); діалогічність (А.Г. Арушанова); стабільність-динамічність; гуманітаризація (С.У. Гончаренко).