Юлія Григорівна Костюк

                                                                  практичний психолог

                                                                                   Маньківського дошкільного

 навчального закладу «Росинка»

Вивченню проблеми професійного здоров’я завжди приділялася велика увага. Науковці різних напрямів робили спроби вивчення професійного здоров’я, визначення його сутності з метою вироблення навичок керування та використання психічного здоров’я протягом усього життя та знаходження засобів для його збереження та покращення. Однак і на сьогодні залишається актуальною проблема відновлення ресурсів педагогів.

Традиційно і в суспільній свідомості, і в науковій літературі при вивченні професійної діяльності педагогів акцент робиться, перш за все, на позитивних аспектах роботи з людьми. Разом з тим цілком очевидно, що саме робота з людьми через високі вимоги, які ставляться перед представниками таких професій, особливу відповідальність та емоційні навантаження потенційно містить в собі небезпеку тяжких переживань, пов’язаних з робочими ситуаціями, і ймовірність виникнення професійного стресу. Крім того, вважаю за потрібне виокремити в педагогічній діяльності наявний постійний інформаційний стрес педагогічних працівників. Обсяг інформації, яку повинен засвоїти педагог, та швидкість її оброблення постійно зростають, однак ресурси людської психіки практично не змінюються.

Аналізуючи професійне становлення, слід зауважити, що це не лише прогресивний розвиток, не лише надбання, а й витрати. Адже професійна діяльність з часом часто призводить до руйнації, деформації особистого профілю спеціаліста. Виконання конкретних, часто повторюваних  видів роботи з часом формує професійні стереотипи, залишаючи левову частку можливостей невикористаною. Окремі професійно значущі якості з роками трансформуються у небажані. Результатом цього є виникнення професійних деформацій (нав`язливо дидактична манера поведінки та спілкування, звинувачувальний стиль спілкування, емоційне застрягання, патогенне мислення тощо).

Здатність протистояти труднощам задля ефективного виконання професійних обов’язків тісно пов’язана з усвідомленням фахівцем власних можливостей та ресурсів. Тому, у нашому закладі освіти систематично проводяться заходи, спрямовані на підвищення психологічної грамотності педагогів та розширення їх рамок свідомості.

Найчастіше надається перевага проведенню занять з елементами тренінгу — як особливому методу отримання знань, який відрізняється від своїх аналогів тим, що всі його учасники навчаються на власному досвіді в теперішній момент. Це спеціально створене середовище, де кожний може побачити свої плюси і мінуси, досягнення і поразки. Підтримка і увага інших учасників допомагають швидше зрозуміти, які особисті якості та професійні навички слід розвивати.

Кожний учасник набуває нового досвіду. Під час  проведення таких занять я  організовую неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку та розв'язання проблеми, заради якої зібралися. Багаторівневий зворотний зв'язок від учасників навчання дозволяє кожному побачити своє віддзеркалення в очах інших людей й одержати інформацію про те, як сприймається його поведінка в певній ситуації, зрозуміти обмеженість власних засобів спілкування, їх недосконалість, а також побачити позитивні сторони своєї особистості.

Слід відзначити, всі учасники з задоволенням відносяться до такої форми роботи.

Крім того, використання в тренінгах різних методичних прийомів озброює вихователя  новим психолого-педагогічним інструментарієм для роботи з учасниками навчально-виховного процесу. Це і засоби невербальної взаємодії (міміка, жести, вираз обличчя, візуальне сприйняття), і оволодіння психодраматичними прийомами, і психологічний аналіз ситуацій, і рольові ігри, і психологічний малюнок у всій різноманітності способів його вживання. Програвання різних, значущих для засвоєння ситуацій і їх аналіз в групах надає в розпорядження педагога важливу інформацію про психологічну доцільність його поведінки при спілкуванні з оточуючими людьми.

Обмін ролями в ході гри дозволяє відчути на собі психолого-педагогічну продуктивність або непродуктивність власних дій, змодельованих у групі. Така психологічна лабораторія пізнання є ефективною школою дослідницького пошуку, вона збагачує учасників психологічними знаннями, здобутими в емоційно насиченій ситуації спілкування на підставі аналізу всього того, що суб'єкт бачить, чує, відчуває.

 Використання інтерактивних методів дає можливість зрозуміти взаємозв’язок між подіями, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, уміти аргументувати і толерантно вести диспут, зважувати і враховувати альтерна­тивні думки, приймати виважені рішення. Кожний учасник отримує емоційний досвід та дізнається, що у інших трапляються подібні ситуації, що вона не одна така. Крім того, за допомогою такої форми роботи, кожний учасник має можливість відчути власне механізм колективної діяльності, більш чуйно розпізнати сигнали зворотного зв'язку (оцінки й реакції інших), актуалізувати компетентність у сфері невербальних засобів комунікації тощо.

Для забезпечення гармонійного стану людини недостатньо оволодіння академічними знаннями та отримання набору рекомендацій. Формування у педагога необхідних особистісних якостей є процесом дуже складним і емоційно насиченим. Тільки через власне емоційне переживання ситуації спілкування вихователь може прийти до продуктивних висновків, що сприяють розвитку, навчають сприймати все, що відбувається з мудрістю тощо. Саме така психокорекційна робота і забезпечується заняттями з елементами тренінгу.

  Вважаю, що значущим в кінці тренінгу є зворотній зв'язок, який дає можливість учасникам поділитися враженнями і побажаннями, а психологу – в подальшій роботі реалізувати різні актуальні напрями тієї чи іншої проблематики.

Після проведення такої форми роботи вихователі відчувають підвищення довіри один до одного, піднесений настрій, вивільнення негативних емоцій, взаємну підтримку, прояснення певних позицій тощо.

Під час проведення таких занять важливо дотримуватись певних правил, одне із основних «тут і зараз». Деякі психотерапевти приділяють велику увагу цьому принципу і називають його вічністю, наголошуючи: «якщо ви навчилися проживати своє життя кожну хвилину за цим принципом, ваша життєва енергія примножується, стресостійкість підвищується, тіло здатне розслаблятися, а життєві ситуації, які протягом життя неминучі, сприймаються більш спокійно і мудро.

         На мою думку, така форма відновлення психологічної стійкості може бути ефективною для педагогів різних навчальних закладів.

Таким чином, забезпечення психологічного благополуччя педагога є необхідною умовою підвищення якості освітнього процесу, важливою передумовою високих показників досягнень. Професія невід`ємно пов`язана з особистістю педагога та, безперечно, впливає на нього протягом усього життя. Для збереження людського потенціалу необхідно проводити цілеспрямовані заходи щодо відновлення психоемоційного стану персоналу.

Заняття з елементами тренінгу є не тільки засобом навчання, формування стійких психічних конструктів у людини за досить короткий час, але й є дуже ефективним засобом саме відновлення психологічної стійкості фахівців.

Список літератури

1. Аландаренко Ю. Психологічна безпека – вчителю//Психолог. - №4 (244) 2007.
2. Заброцький М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – БОГДАН, 2001.- 112с.
3. Емоційне вигорання. – Упоряд.: В. Дудяк – К.: Главник, 2007. – С.128. (Серія «Психол. інструментарій»).
4. Кузьміна Т. Як допомогти вчителю зберегти своє здоров'я та подолати стрес//Психолог. - №29-30 (365-366) 2009.
5. Моргун В.Ф. Орієнтація молоді на педагогічну професію. / В.Ф. Моргун -Полтава: Вид-во Полтавській. держ. пед. ін-ту, 1987
6. Словарь практического психолога / Сост. С.Ю. Головин. 2-е изд., перераб.и доп. – Мн.: Харвест, 2003. – 976 с.
7. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. – К.: Вища школа, 1987. – 110 с.
8. Мешко Г., Мешко О. Професійне здоров'я педагога як об'єкт діяльності шкільної психологічної служби//Психолог. - №36 (276) 2007.
9. Крайнюк В.М. Психологія стресостійкості особистості: Монографія. — К.: Ніка-Центр, 2007. - 432 с.